Питання, коли саме віддавати дитину до школи — у шість чи в сім років, — спричиняє гостру полеміку між фахівцями. На що насамперед батькам варто звернути увагу під час прийняття рішення щодо вступу дитини до школи? Які істотні відмінності проявляють шестирічні та семирічні першокласники? Які основні передумови відмови від вступу до школи шестирічної дитини?

Шестирічний першокласник: про що мають пам'ятати батьки

         Нині першокласниками переважно стають шестирічні діти, а по­декуди й ті, яким на початок навчального року ще не виповнилося шести років. Різниця у віці часто здається настільки незначною, що батьки, ведучи шестирічну дитину до школи, навіть не підозрюють про труднощі, що чекають на неї в перші місяці навчання.

         Психіка шестирічної дитини відрізняється від психіки семиріч­ної. Видатні вітчизняні психологи досліджували особливості психіч­ного розвитку дитини, який відбувається впродовж двох останніх років дошкільного дитинства. Результатом цих досліджень стало виокремлення «кризи семи років» та розкриття її суті. Нескладно окреслити узагальнений психологічний портрет шестирічного першокласника: дитина-імпульс.

Вікові особливості розвитку шестирічної дитини

Дитина шестирічного віку дуже енергійна та емоційно нестій­ка. Вона постійно хоче бути в центрі уваги: розмовляє без упину, спе­речається з дорослими, любить хвалитися та перебільшувати. Роз­мовляє голосно, ставить безліч запитань, не дослуховуючи відповідь до кінця. Легко все починає, але мало що доводить до кінця.

У школі шестирічну дитину приваблює все, що пов'язано зі спілкуванням, екскурсіями, шкільними святами. Дратує і не подоба­ється те, що потребує від неї терпіння, уваги, посидючості тощо.

Шестирічний першокласник не вміє правильно розподіляти свої сили. Втомлюється від сидіння за партою, від інтелектуальних зусиль, а найбільше - від того, що змушений виконувати вимоги дорослих і дотримуватися правил шкільного життя.

         Колектив однолітків для шестирічної дитини має велике зна­чення, але гратися «разом» у неї часто не виходить: їй складно по­ступатися і домовлятися. Вона сердиться, коли отримує у відповідь відмову або незгоду. Ображається до сліз, коли програє.

Якщо шестирічній дитині в школі некомфортно, вона може по­чати хворіти. Це є своєрідним способом захисту дитини від тієї си­туації, впоратися з якою в неї не вистачає сил.

Переваги та недоліки вступу до школи шестирічної дитини

Очевидною перевагою вступу шес­тирічної дитини до школи є те, що вона потрапляє в потік своїх однолітків і почу­ває себе в класі рівною серед рівних. Ди­тина отримує доступ до шкільних гуртків і секцій, коло її інтересів розширюєть­ся. Вона значно удосконалює навички взаємодії в колективі, набуває досвіду розв'язання конфліктних ситуацій.

Очевидним недоліком вступу до школи шестирічної дитини є те, що вона ні фізично, ні психічно, ні інтелектуально не готова до навчання. Шестирічна ди­тина не здатна довго концентрувати увагу, їй складно робити логіч­ні висновки. Водночас школа також не готова прийняти дошкільни­ка. Причин цього кілька: педагоги майже не використовують ігрові форми навчання, відсутні умови для відпочинку та денного сну дітей тощо. Зрештою, вчителі не готові працювати з шестирічною дитиною. Ставлення педагога до шестирічного першокласника, який за своєю суттю є дошкільником, як до школяра може призвести до завищених вимог до дитини, виконання яких коштуватиме їй титанічних зусиль. Шкільна програма не розрахована на шестирічних дітей, інколи й семирічним вона буває не під силу.

Якщо батьки шестирічної дитини впевнені, що навчання в шко­лі зашкодить їй, і сама дитина стверджує, що не хоче йти до школи, ліпше зачекати ще один рік. І за цей час побороти страхи дитини, підготувати її до серйозних змін у житті.

Передумови відмови від вступу до школи дитини

шестирічного віку

З-поміж передумов відмови від вступу до школи дитини шести­річного віку - такі:

  • першорядні;
  • другорядні.

Серед першорядних причин відмови від вступу до школи дити­ни шестирічного віку — її стан здоров'я. Батькам треба уважно по­ставитися до рішення про вік вступу дитини до школи. Особливо, якщо вона мала перинатальні ушкодження центральної нервової системи або їй було поставлено діагноз мінімальних мозкових дисфункцій тощо.

Психічні та соматичні захворювання, недавні травми голови або хребта також не сприяють вдалому стартові шестирічного пер­шокласника. За рік ситуація може значно поліпшитися. Відкласти на рік вступ дитини до школи варто, якщо вона часто хворіє. Низький імунітет дитини в поєднанні з високим навчальним навантаженням, до якого організм шестирічної дитини функціонально неготовий, може спровокувати загострення хронічних захворювань.

Низький рівень мотиваційної готовності дитини до систематичного навчання у школі також є доволі вагомою передумовою відмови від вступу дитини до школи в шість років. Шестирічна дитина є дошкільником за всіма особливостями і показниками психічного розвитку: має мимовільну увагу, мимовільними є її пізнавальні процеси. Вона діє за бажанням, а не керується «треба» чи «мушу». Шкільна дисципліна та щоденні навчальні заняття можуть бути для неї не просто надто складними, а й не зрозумілими щодо їхньої необхідності та обов’язковості.

До другорядних причин здебільшого належать соціальні пе­редумови. Насамперед, педагогічна занедбаність. Щоб вирівняти розвиток дитини відповідно до вікової норми, враховуючи індиві­дуальні особливості її розвитку, потрібен час. Не варто розвивально-корекційну роботу поєднувати зі вступом дитини до школи.

Також серед другорядних причин відмови від вступу до школи шестирічної дитини — несприятливий психологічний клімат у ро­дині. Деякі батьки вважають, що навчання дасть змогу відволікти дитину від сімейних проблем. Однак у такій ситуації навчання може лише спровокувати виникнення додаткових труднощів. Якщо сімейні проблеми заважають дитині повноцінно вчитися, її успішність неодмінно знизиться, а це може стати приводом для домашніх сварок.

Вагомою передумовою відмови від вступу до шко­ли також є прагнення навчатися в спеціалізованих за­кладах (ліцеях, гімназіях тощо). Здебільшого навчан­ня в спеціалізованому навчальному закладі пов'язане зі щоденними тривалими поїздками, що може вносити значні (зде­більшого негативні) зміни в режим дня дитини — зменшення часу відпочинку та сну. Програми навчання в таких закладах ускладнені й потребують від дитини значного інтелектуального напруження. Усе це загрожує її здоров'ю та психічному розвитку.

                                  

Поради  батькам  майбутніх першокласників

 Поставтеся відповідально до вибору навчального закладу. Насамперед варто звернути увагу на вчителя, який працюватиме з дитиною в першому класі. Чи бере він до уваги ваші прохання щодо дитини? Якщо ви вирішили віддати дитину до школи в шість років, виберіть школу, в якій створено умови для ігор та денного сну.

Не гайте часу. Якщо ви вирішили зачекати рік, нехай цей рік не пройде дар­ма. Домашні заняття, а також заняття в спортивних секціях, художніх гуртках підвищать упевненість дитини в собі, сформують її активну життєву позицію, дадуть можливість усвідомити особисту значимість, мотивують до творчості та навчання.

Навчайте дитину взаємодії і партнерства. Перші уроки спілкування дити­на отримує в сім'ї. Однак спілкування в соціумі відрізняється від звичного для неї. Програвайте з дитиною різні життєві ситуації, в яких вона виконуватиме певну роль. Так дитини навчиться розуміти стан інших, засвоювати соціальні норми поведінки тощо.

Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки в дитини формуються основи впевненості в собі та успішного мовленнєвого спілку­вання поза сім'єю. Від ступеня раннього мовленнєвого розвитку залежить по­дальший процес розвитку дитини в школі. Не забувайте, що мовлення ліпше розвивати в атмосфері спокою, безпеки, любові.

 Плекайте індивідуальність дитини. У кожної дитини свій темперамент, по­треби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

Ставте перед дитиною реальні завдання. Спрямовуйте її, допомагайте, од­нак у жодному разі не підганяйте.

 Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів рук. Це допоможе їй опановувати письмо. Для цього слід багато вирізати, малювати, зафарбову­вати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо. Та­кож можна долучати дитину до домашніх справ (наприклад, допомогти мамі на кухні — нарізати салат, хліб тощо).

 Забезпечуйте умови для повноцінної гри дитини. Гра — це провідна діяль­ність дитини, її «робота». Видатний вітчизняний психолог Лев Виготський за­значав: «Що ліпше дитина грається, то ліпше вона підготовлена до навчання в школі».

Відео